Як не розгубитися в палітрі препаратів “для горла”

В холодну пору у лікаря загальної практики, та, мабуть, і в отоларинголога на перше місце виходять препарати для лікування застудних захворювань. З’являється багато реклами у медіа. В аптеках — велике різноманіття льодяників, спреїв, пастилок, таблеток для місцевого застосування, що “позбавлять вас від мікробів”, “болю в горлі”, “кашлю, який замучив”. Здається, щороку винаходять щось нове.. а можливо, давно забуте старе. Маємо на ринку багато антисептиків, антибіотиків, засобів для симптоматичного лікування. Чи будь-який підійде для банальної застуди з фарингітом, тонзилітом? Адже, все-таки, між ними різниця є! Тож час розібратися професійно у цьому святі життя.

Хочу одразу уточнити: я не збираюся всім цим вилікувати застуду (нежить, кашель, біль у горлі) — шанси примарні. Та багатьом з нас знайомий цей стан, коли жахливо болить горло  і нічого не хочеться. Ось полегшити симптоми, поліпшити “якість життя”, все ж, вважаю, можна і потрібно! Тим більше, якщо люди хочуть! Звичайно, у кожного є свої, стопроцентоводієві, народні, “дідівські”, і метафізичні засоби від застуди. Не буду вступати в дискусію. Тут я поставив собі за мету розібратися лише у засобах “для горла”, які діють місцево і реально є на нашому українському ринку. Препарати часто комбіновані, з різними точками прикладення дії, тому складники я розділив за основними групами і звів усе в таблицю №1.

Таблиця дозволяє легко зрозуміти, чим схожі і чим відрізняються ці родичі гарбузові. Кидається в очі, що практично всі ЛЗ цієї групи є антисептиками. Антисептик — основний компонент більшості представників свого роду (стовпчик 2). І я знайшов лише один популярний антибіотик для горла — Біопарокс.

Оскільки часто єдиним суб’єктивним симптомом фарингіту може бути біль у горлі — зрозуміло, чому багато засобів мають знеболювальний компонент, часто на основі ментолу чи м’ятної олії (стовпчик 4). А, наприклад, в німецькому препараті Фалімінт це — основний складник.

Запалення є субстратом ГРЗ. Тому не дивно, що виробник додає і протизапальний агент в таблетку чи спрей (стовпчик 3). І не важко помітити, що лише в Тантум верде і Стрепсілс інтенсив зроблено ставку на НПЗП.

Варто відмітити, що мій поділ на групи часом умовний, бо одна і та ж діюча речовина може мати як антисептичний, так і, наприклад, знеболювальний ефект. Фітопрепарати — навмисне не включив до таблиці: цікавили більше синтетичні, складні. Мені, якось, з шавлією і нагідками (календулою) все зрозуміліше.

Таблиця 1. Засоби для місцевого лікування болю в горлі

Я, здається, впорався із поставленим завданням. Сподіваюся, вийшов корисний матеріал.. для роздумів. Адже тепер необхідно розібратися, як правильно обрати препарат з такого різноманіття. Розвиваю тему далі..

Що лікуємо?

Загальновідомо, що здебільшого (85%) ГРЗ викликаються вірусними інфекціями (респіраторними, ентеровірусами, Епштейна-Бар). Серед бактеріальних збудників — на першому плані старий добрий стрептокок (5-15% випадків гострих тонзилофарингітів у дорослих — бета-гемолітичний стрептокок групи А, БГСА). До речі, у МКХ-10 гострі фарингіти розділені на “стрептококові” та “інші уточнені”. Таким чином, стає зрозуміло, яку етіологію, в першу чергу, слід підозрювати лікарю в рутинній практиці. (Цю обставину ми можемо врахувати для вибору препарата.) Те, що на ринку так багато антисептиків здається логічним, на перший погляд: знезараження слизової оболонки неодмінно буде сприяти одужанню. І саме на такий етіотропний підхід робиться ставка, але.. дива не відбувається. Мене тут спантеличує одна обставина. Більшість вищезгаданих антисептиків не знешкоджують віруси. Справді. Я перечитав усі інструкції, як ви можете здогадатися. Все, що вдалося знайти — лише стосовно лізоциму (Лізак, Лісобакт), що він “ефетивний стосовно вірусів”, ще цетилпіридин (Септолете) неоднозначно “певною мірою пригнічує розвиток вірусів” і полівідон-йод показаний “при перших симптомах грипу”.

То що робити з 85% вірусної етіології тонзилофарингітів?

Є чудова стаття з цього приводу, кому цікаво*. Кому не дуже — зекономлю ваш час. Все можна звести до одного речення: серед різноманітних місцевих засобів при тонзилофарингітах доведено ефективними є лише нестероїдні протизапальні препарати, як такі, що надійно полегшують симптоми і покращують якість життя. Конкретизуємо: на ринку маємо два “спеціалізованих” препарати НПЗП локальної дії Стрепсілс інтенсив і Тантум верде. Ангілекс та його аналоги теж мають у своєму складі протизапальний компонент у вигляді холіну саліцилату. Я не заперечую протизапальних властивостей евкаліптової олії та екстракту ромашки, але я не розглядав тут фітозасоби та й, звичайно, вони діють м’якіше.

А якщо, все-таки, не вірус?

Стосовно бактеріальних (стрептококових — як варіант) запальних захворювань глотки — в тій же таки статті наводиться диференційований підхід до застосування антибіотика. Проте йдеться, у цьому випадку, про його системне застосування: місцева форма не здатна забезпечити постійну терапевтичну концентрацію. Пропонується бальна шкала Центора (Таблиця №2) з рівнем доказовості АІ (дані метааналізів і рандомізованих досліджень) за якою на підставі клінічних ознак визначається більш висока ймовірність бактеріальної інфекції.

Таблиця 2. Шкала Центора

Так у менш серйозній ситуації, коли у конкретної людини нараховується 0-2 бали, достатньо буде призначення протизапального засобу і симптоматичного лікування. А 3-4 бали вже дають підстави лікарю подумати про системний антибіотик. Наголошую: системний! Та й антисептики тут обгрунтовано стануть у пригоді, оскільки їхнє завдання — знешкоджувати бактерії. Ось так і вимальовується певний алгоритм прийняття рішення. Ніби-то все.

Посилання на літературу:

*Молочек Ю.А. Современные подходы к диагностике и лечению тонзиллофарингитов (обзор международных руководств). Здоровье ребенка, 6(57)2014.