Про безпечність ондансетрону у вагітних

Про безпеку однансетрону у вагітних.

Потужний протиблювотний препарат, антагоніст серотоніну, ондансетрон, який широко використовується для попередження нудоти і блювання після хіміотерарії в онкології, часом застосовують для зняття симптомів токсикозу вагітності у важких випадках. Але хто скаже, наскільки він безпечний? Все відносно, скажете ви: потрібно зважувати ризики.. Та щоб фахово зважити треба знати доказову базу, яка цього року суттєво поновилися.

В Україні оригінальний ондансетрон (індійський) продається під марками Осетрон і Емесет. Також доступні вітчизняні і європейські генерики. Як і більшість препаратів, ондансетрон не призначений для лікування вагітних. До останнього часу дані про безпеку були більш-менш обнадійливими. В одному з перших досліджень на цю тему лікарі не виявили збільшення рівня грубих вад розвитку серед 176 вагітних (всього 3,6%), яким призначався ондансетрон, в порівнянні з групами жінок, які лікувалися іншими антиеметиками та завідома тератогенними засобами  (BJOG 2004;111:940-3). Однак, такий розмір вибірки, пишуть автори, нажаль не дозволяє виключити менший як у тричі ризик вад розвитку.

Ще більш обнадійливі дані стали доступні на початку цього року, після публікації дослідження, що взяло за основу інформацію з Данського реєстру вагітних. У ньому вивчалися наслідки вагітності більш як 2 тисяч жінок, які отримували ондансетрон, і тих хто не приймав його за період з 2004 по 2011 рік. Призначення ондансетрону не вплинуло на ризик грубих порушень розвитку (приблизно 3%) чи інших небажаних наслідків для плоду, включаючи мертвонародження, передчасні пологи і низьку вагу при народженні, в порівнянні з вагітностями неекспонованих жінок (N Engl J Med 2013;368:814-23).

Варто додати, що середній гестаційний вік експонованих складав 10 тижнів, тож половина жінок, які лікувалися ондансетроном почали його приймати, минувши основний критичний період розвитку плоду, що, можливо, розбавило ризик, якщо він все ж таки існував. Проте, це припущення не зменшує значення отриманих висновків, додають автори.

Але нові і тривожні тенденції стали відомі вже у серпні 2013-го. На з’їзді Міжнародного товариства фармакоепідеміологів у Монреалі, результати різних груп данських експертів, що використовували той же національний реєстр, але більшу чисельність вибірки (понад 900 тисяч вагітних) і за триваліший період (з 1997 по 2010 роки) показали деяке збільшення частоти вроджених вад серця на фоні прийому ондансетрону у перший триместр вагітності. А саме 4,7% загального числа важких вад (в основному, серцевих) проти 3,5% у контрольній популяції, що складає відносний ризик у 30%. Але не було виявлено кореляції між вродженими вадами і призначенням метоклопраміду в першому триместрі.

У січні 2012 року дослідження, проведене Центром вивчення вроджених дефектів і профілактики США, виявило двократне збільшення ризику вовчої пащі, пов’язане з використанням ондансетрону у першому триместрі (Birth Defects Res. A Clin. Mol. Teratol. 2012;94:22-30).

Що ж, мені здається, з цієї інформації можна зробити деякі корисні висновки. Якщо ондансетрон передусім впливає на формування серця у плода, то він буде найбільш безпечний після завершення формування цього органу, тобто після першого триместру. А до того часу краще рятуватися метоклопрамідом.